Жаврід Максим, 5 – Д клас
Есе «Мій Шевченко»
Навчаючись у 5 класі, я прочитав багато творів українських письменників. Найбільше до душі мені поезія Т.Г Шевченка. Читаючи його твори, не можна не помітити, що він дуже любив свою Батьківщину і сподівався на світле майбутнє. Шевченко багато писав про тяжке життя селян, і коли я читаю ці вірші, дуже співчуваю сучасникам поета.
«Садок вишневий коло хати»… Позаду довгий, важкий трудовий день. Але мати хоче хоч вечором зібрати всю родину за одним столом. Якою втомленою не була б, приготувала просту, але смачну селянську вечерю. Хоче зробити зауваження старшій донечці, але заслухалась соловейка, згадала і свою молодість. А донька виросте працьовитою і люблячою своїх батьків. Мені уявляється, що вона зараз прополює рядок чорнобривців вздовж стежки від воріт. І відчуваю, як п’янко пахне розквітла вишня. У вірші немає жодного художнього засобу, але як мистецьки і лірично змальована картина українського літнього вечора. Тому і не дивно, що цей вірш покладений на музику А. Кос-Анатольським.
Важко жилося Тарасу , але в його серці жила велика любов до рідного краю і захоплення його красою. Одним із моїх улюблених віршів є «Дивлюсь, аж світає…». Цей вірш написаний із такими яскравими порівняннями, що ти наче сам поринаєш у той світанок. Відчуваєш тихесенький вітерець, чуєш спів солов’я , бачиш рясні сади, степи, лани – всю ту красу, яка прокидається до сходу сонця. І літнього ранку, ідучи з татком на рибалку, я бачу, що з часу Шевченка у моїм краю світанки не змінилися:
І нема тому почину,
І краю немає.
Як би важко нам не було, як важко не працювали б, нас завжди оточує прекрасне, що надає нам сил і бажання жити далі. Бо
… Ніхто його (краю, моє) не додбає
І не розруйнує…
Ворог думав, що закрив своїми ракетами нам сонце і небо, але ми віримо Шевченку:
… Душа моя, чого ти сумуєш? –
Усе буде Україна!!!
Довганич Олександр, 5 – Д
Есе на тему « Мій Шевченко»
Ще з дитинства мама навчала мене, що під час читання казок, оповідань, віршів необхідно уявляти все, що у них описується, щоб краще зрозуміти їх зміст, головну думку автора.
Читаючи вірші Т.Г. Шевченка, я поринаю у світ невимовної краси нашої Батьківщини. У моїй уяві постає хмаринка, яка пливе за сонцем, сивий туман, неймовірна краса та аромат вишневого саду; вода, яка тече з-під явора, а під ним хлюпочуться каченята; я ніби чую спів соловейка.
Разом із тим, у всіх віршах я відчуваю біль і переживання поета через тяжке, несправедливе життя українського народу, а також тугу за рідним краєм, від якого поет був так далеко.
У поезії Т. Шевченка особливе місце займає образ матері-жінки – берегині сім’ї. Шевченко, утративши маму в дитинстві, змальовує жінку з безмежною любов’ю та ніжністю. Вона лагідна, добра, ніжна, незважаючи на виснаженість та втому від тяжкого життя. Уже видніється перша зірка на небі, матінка після денної важкої праці зготувала вечерю та кличе діточок до столу… Не бачу, щоб старша донечка допомагала матусі. Мабуть, вона прополює невеличкий квітничок перед хатою. Бо ж в українців все повинно бути красивим.
Я захоплююсь творчістю Т. Шевченка, його патріотизмом, любов’ю до рідного краю.
Тарас Шевченко – це гордість України.
Гаркавенко Анна, 5-Д
Есе
Т. Шевченко «Садок вишневий коло хати»
У цій поезії все ніби так просто: вечір пізнього травня, зорі, тиша, сім`я вечеряє, мати клопочеться, плугатарі повертаються з поля, дівчата співають ідучи, щебече соловейко … Як же тепло, затишно, божественно в аурі цієї поезії!
Який прекрасний вишневий садок. Із усіх боків квітнуть українські чорнобривці, залишаючи лише вузеньку стежинку до рідної хати.
Цвіт вишень наповнює садок п`янким вишневим запахом. А небо яке! Маленькі милі хмарки поволі пливуть по рожево-голубому небу. Уже видніється перша зірка. Хрущі гудуть у кронах дерев, а дівчата співають біля ставу. Останні промінчики сонця ніжно голублять квіти. Який же рідний мені вишневий Шевченківський садок. Отакий він і в моєї бабусі.
Яковенко Назар, 5-Д клас
Я пишаюся тим, що народився на землі, де жила і творила видатна людина Черкащини, яку знає кожен. І це видатний письменник Тарас Шевченко.
Ось навіть зараз, коли на вулиці прохолодна весна, а я уявляю собі пейзажі літа, як у віршах Шевченка:
За сонцем хмаронька пливе,
червоні поли розстилає
і сонце спатоньки зове
у синє море; покриває
рожевою пеленою,
мов мати дитину» або «Сонце гріє, вітер віє» ».
Коли читаю вірш Шевченка «Садок вишневий біля хати», то згадую свою стареньку бабусю на дачі в селі біля вишні і свої безтурботні літні канікули, які я любив там проводити.
Люблю вечором меншій сестрі читати вірші Тараса Шевченка.